Я пишаюся!
Вже майже дев’ята година вечора, а я все знаходжусь під впливом приємних вражень від екскурсії до нашого училища школярів-учнів 48 школи, до речі у класі в якому вчиться моя донька.
Ще у минулому році я пропонувала завітати до нашого училища у гості, але не склалося, потім вже й забулося. Та напередодні донька повідомила, що вони класом вирішили завітати до нашого училищного музею Ольшанців, який вже відвідали учні 8 класу та поділилися своїми позитивними враженнями.
Чекаю гостей біля входу. Побачили мене дівчата 291 групи, які мешкають у гуртожитку та запитали, чи хочу я, щоб вони мені заспівали. Погодилась. Тай дивуюся від чого вони такі раді? Може гарні оцінки отримали, припустила я. Дівчата відповіли, що оцінки їх теж звичайно радують, але через годину їх чекає Марія Германівна, з якою вони будуть відпрацьовувати навички з карвінгу, готуючись до поїздки у Словаччину. Собі відразу вирішила, що й однокласникам моєї доньки буде цікаво подивитися, а може і повчитися елементам карвінгу. З ранку цього ж дня спитала у Катерини Леонтівни чи може вона організувати майстер-клас зі складання серветок. На що майстер мені відповіла: «Нема питань. Потрібно – зробимо».
Зустрівши дітей, запропонувала відвідати спочатку виробничі майстерні. Школярі вперше побачили верстати, біля яких відразу виникла стихійна фото-сессія. Оглянули зварювальну майстерню та вироби учнів. Саме у цей час у майстерні над виготовленням заказу від соціальних партнерів працювали майстри виробничого навчання зварювальних професій. Молоді майстри підхопилися, показали дітям обладнання, до речі «відважним» хлопцям дали його потримати і приміряти зварювальну маску.
В музеї нас вже чекала Дуюн Тетяна Володимирівна – майстер виробничого навчання і екскурсовод на громадських засадах. Діти сорок хвилин, затамувавши подих, слухали її розповідь про героїчний подвиг Ольшанців та спогади про створення музею.
Після музею запросила відвідати навчальний курс з карвінгу та майстер-клас зі складання серветок.
Ажіотаж був неймовірний. Дівчатка попросили їх теж навчити хоча б чомусь. Ледь-ледь відірвали їх від творчого процесу, час вже минав, у новій майстерні чекали дівчата першого курсу (гр.191), які майстер-клас провели як справжні професіонали. Саме я нарахувала десь до десяти способів складання серветок. Учні надзвичайно захопилися цим процесом. А наші дівчатка виявили не аби-який педагогічний такт і терпіння. Поставились до справи відповідально.
Під час усієї екскурсії по училищу я мимоволі прислухалася щодо вражень з якими ділилися діти між собою. Скажу відверто, коли їх зустріла, то почула незадоволення від деяких дітей: «Навіщо це їх вчителька привела у якийсь там «рогатнік» після занять у таку далечінь?» Однак, скепсис швидко змінився на суцільний захват. Та для мене було найприємнішим, коли моя донечка, час від часу, підбігала до мене з палаючими оченятами, кажучи: «Мама, почему ты мне не говорила, что у вас так круто?!», або «Мама у вас такие суперовские классы!»
Після екскурсії спостерігаю, як друзі прощаючись з моєю донькою, цілують її та кажуть, як їй пощастило, що її мама працює у такому класному училищі. Донька світиться від щастя!
По дорозі додому я сказала, що багато чого ще не встигли подивитися. Не бачили кращий у місті спортивний зал, не бачили мультимедійний клас, не бачили тренажер мостового крану, не бачили електромонтажну майстерню, у якому є стенд з українською символікою, він надзвичайний, бо світиться, не бачили клас з української мови та літератури, який більше схожий на етно-музей, не бачили, не бачили, не бачили. Донька спочатку розгубилася, а потім каже: «Тогда ждите в гости нас еще!»
Так через дитячі враження я відчула гордість за рідне училище. Відчула, що пишаюся майстрами, які дійсно є майстрами своєї справи, а найголовніше товаришами, на яких можна покластися, і взагалі пишаюся педагогами, які вкладають душу і в учнів, і в стіни закладу, пишаюся нашими учнями, які крок за кроком вчаться не тільки професії, але й вчаться, що може найголовніше, бути людьми. Пишаюсь і господарським персоналом, бо такої чистоти, що в корпусах та на території мало де знайдеш.
Пишаюся! І хочу сказати велике спасибі Юрію Борисовичу і всім нашім працівникам, що працюю саме тут і саме з Вами!