19 березня 2021 року святкує свій день народження талановита і безкомпромісна, принципова і вимоглива українська поетеса Ліна Василівна Костенко.
Найцікавіші факти з життя людини-епохи.
1. Ліна Василівна народилась у сім’ї вчителів. У 15 майбутня поетеса вже читала Дідро, Платона й Арістотеля.
2. Справжня слава на поетесу чекала після виходу історичного роману у віршах «Маруся Чурай», відзначеного Шевченківською премією.
3. За словами поета Василя Сома, який проживав у одній кімнаті в гуртожитку з Василем Симоненком, його товариш задивлявся на молоду красуню Ліну: «Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на 5 років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня».
4. Як згадує Дмитро Павличко, Ліна Костенко в 20 років була екстравагантною .
5. У 1963 році Ліна Костенко разом з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму «Перевірте свої годинники», у якому розповідалось про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли 1964 року, але на екрани він так і не вийшов. Остаточний варіант «Хто повернеться – долюбить» так змінили, що письменниця відмовилася від авторства.
6. Улюблений музичний твір Ліни Костенко – «Реквієм» Верді.
7. Ліна Костенко вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилась і від премії «Золотий письменник України», не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, який хотів їй вручити президент Віктор Ющенко, а фраза «Політичної біжутерії не ношу» стала мало не афоризмом.
8.Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона — до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь.
9. Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменницею, вона живе з матір’ю в Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. Внучка ж Костенко Ярослава Франческа-Барб’єрі вивчає фіософію у Римському університеті «Ля Сап’єнца», де її мама завідує кафедрою україністики.
10. У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченними, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.
11. Ліна Костенко має чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Вона почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат Міжнародної мистецької премії ім. О.Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого у березні 2000 року.
12. У 2015 році Ліна Костенко приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Книжки Ліни Костенко передали в зону бойових дій. Для бійців добровольчого батальйону особливого призначення МВС України «Київ-1», а також дітей, які залишаються у зоні АТО , було зібрано гуманітарну допомогу та подарунки – книжки. Так Ліна Костенко у переддень свого 85 річного ювілею передала на фронт кілька збірок своїх поезій з побажаннями та словами підтримки, написаними власноруч.
13. У 2018 році у Львівській центральній міській бібліотеці презентували унікальний подарунок «Книга для Ліни», яку створила творча лабораторія «Лапудики» до Дня народження Ліни Костенко. Це книга ручної роботи з переписаними віршами Ліни Костенко. Кожен охочий мав можливість написати свого улюбленого вірша, з яких складатиметься книга. До проекту #КнигаДляЛіни долучилося доволі багато шанувальників поетеси. А 25 березня книгу передали особисто Ліні Костенко.
14. Твори Ліни Костенко перекладені англійською, польською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами.
Ліна Костенко усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «…не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».
«Мене не можуть люди не почути…» – слушно сказала поетеса. В історію літератури вона увійшла як загальнонаціональна поетеса, а виставлена нею планка духовності, стала дороговказом наступним поколінням .